Для використання у професійній діяльності...

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 дійшов висновку, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Суд зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Але важливо зауважити, що інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Суд має керуватись принципами диспозитивності та змагальності. Зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України вказано, що саме на іншу сторону покладено обов’язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов’язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.